За вікном покапує дрібний дощик. В кімнаті темно і навіть страшно. Тільки з восьмого кута відбивається засліплююче світло - екран монітора. здається нічого особливого. Звичайна нотка одноманітності. тільки по всій кімнаті впивається в ніздрі п"янкий аромат. від нього на душі становиться тепло. він ніби частинка мене. Він розуміє мене, коли всі від мене відвернулись. Це - єдине від чого я получаю хоч якусь насолоду в цьому житті. хоч як це не банально звучить, але це - аромат кави.....