все спокійно...сьогодні, після тяжкого і короткого сну я встала надиво бадьора...яскраво памятаю свій сон....про нього....але цей сон дуже схожий на реальність, на ті події які відбувалися вчора, і я докінця не можу зрозуміти, що було, і що лише мої дурні ілюзії..мені від цього стає смішно і трохи не по собі:)
коли тато чомусь заїхав додому з роботи, і кинулася йому на шию..така вся смішна, в великому махровому халаті, як ведмідь і в тапочках...виглядало це мабуть досить дивно як для такої "великої дитини"....і я побачила на його лиці щиру і підозрілу посмішку...ехх...ну раз я вже попеклася...надіюсь вчора це не повторилось..хоча, що мені приховувати, я сама ладна вибирати те, що мені потрібно, а мені потрібно більше часу....от би в добі було хоча б 48 годин...тоді, я змогла б більше часу проводити з ним, адже мені так подобається його з ним проводити...подобається його цілувати і бачити його щиру усмішку, подобається спілкуватися, хоча інколи теми для нашої розмови бувають досить неприємні...але все ж краще це аніж сидіти тут.....*